«Роль організації проведення прогулянок
у зимовий період
для формування
здорового способу життя дітей»
1. Організація проведення прогулянок
Процес виховання дітей безперервний. Більші потенційні можливості для всебічного гармонійного розвитку особистості дитини закладені в процесі Утворювальної-виховно-освітньої роботи з дітьми в умовах прогулянки. Тут представляються унікальні умови для всебічного розвитку, повною мірою задовольняються його потреби в активних рухах. У самостійних діях при ознайомленні з навколишнім світом, у нових яскравих враженнях, у вільній грі, як із природним матеріалом, так і з іграшками. Прогулянка добре впливає на формування фізичного виховання дітей, зміцнення їхнього здоров'я, а також на емоційний стан. У зимовий час прогулянка проводиться 2 рази в день загальною тривалістю до 4 годин. Тільки зниження температури до -15 градусів або вітряна погода, хуртовина можуть бути приводом для скорочення прогулянки або її скасування. З метою охорони життя й здоров'я дітей вихователь і помічник вихователя, починаючи робочий день, уважно оглядають всю ділянку: немає чи поламаного встаткування, битого скла, яких-небудь небажаних предметів. При організації прогулянки на ділянці дошкільної установи помічник вихователя допомагає підготовляти на ділянці ігрове середовище. Для того, щоб діти охоче залишалися на прогулянці покладене по режиму час, необхідно ним створити умови для різноманітної діяльності.
2. Створення умов для ефективного проведення прогулянок
Крім стаціонарно встановленого встаткування, на ділянку неодмінно варто виносити різноманітний додатковий матеріал, що служить цілям закріплення, уточнення й конкретизації нових знань дітей про навколишній світ, розвиває спостережливість, уміння дітей порівнювати, узагальнювати й робити найпростіші висновки. У зимовий час, серед припорошених снігом кущів, з гірки спускаються лижники й саночники (одягнені у відповідні костюми ляльки). За день тут можуть відбутися зміни, наприклад, якісь із ляльок змінили своє положення. Хто із хлопців помітить це першим? Наступного разу на пагорку з'явився заєць, а через кущі за ним буде стежити хижаки - вовк або лисиця. Грамотний педагог завжди знайде привід як для спостереження, так і для розгорнутої бесіди з дітьми, для інсценівки казки із цими персонажами або сюжетно-рольовою грою з використанням цих сюрпризних моментів. Потрібна тільки фантазія вихователя. Ошатний, добре прикрашений ділянка сам по собі викликає в дітей стійкий позитивний емоційний настрой, бажання йти на прогулянку. Достатня кількість ігрового матеріалу зробить прогулянку більше насиченої й цікавої.
3. Умови для активізації рухів дітей
Особливістю дітей дошкільного віку є їхня потреба в активних і різноманітних рухах. Особлива увага приділяється рухової активності дітей на прогулянці в зимовий час, коли руху трохи обмежені одягом, коли погодні умови не дають можливості багато й різноманітно рухатися по ділянці. Більша частина площадки повинна бути розчищена від снігу, щоб діти могли вільно побігати, пострибати, розгорнути гру з різноманітними рухами. Будівлі зі снігу, розташовані по всі території, служать не тільки прикрасою ділянки, але й стимулюють руху дітей. За власним бажанням діти можуть улазити на спину спорудженого зі снігу кота, півня, зайця, собаки, підлазити під оленя, слоненя. Можна покотити під кожним з них мячики, кулі, покидати сніжки в кошик снеговика, грубки, на довгу шию гусака, хобот слоненяти, накинути серсо. По спині удава або крокодила можна поупражнять у рівновазі, а перестрибуючи через змійку вправляти дітей у стрибках. Улазячи на гірку, і скачуючись із її, діти одержують величезне задоволення. Така активна діяльність на прогулянках вимагає правильно одягати маляти. Одяг повинна бути зручної, досить легкої, але не сковуючого руху дітей. Вихователь так продумує прогулянку, щоб діти не прохолоджувалися й у той же час не перегрівалися й не потіли, що особливо небезпечно в зимовий час. Захоплені різноманітною ігровою й розвиваючою діяльністю, діти постійно перебувають у гарному настрої, з радістю відгукуються на всі речення дорослого й часом виявляють невдоволення тим, що прогулянка вже кінчена.
4. Структурні компоненти прогулянки
Неодмінною умовою успішного розвитку й виховання дошкільників на прогулянці є одночасне оволодіння ними розумовими й практичними діями. Це успішно вирішується в ході систематично проведених спостережень, заздалегідь планованих педагогом. Щоденні спостереження на прогулянці збагачують подання дітей про світ природи, людей - їхньої праці, взаємин, збагачують дитячі естетические подання. Таким чином, спостереження - один з головних компонентів прогулянки. Посильні трудові дії дітей природно вплітаються в хід спостережень за працею дорослого. У силу власної активності діти прагнуть увімкнутися в спільний з дорослим трудовий процес, випробовуючи радість від отриманих результатів. Таким чином, трудові дії дітей варто також уважати одним із самостійних компонентів у структурі прогулянки. Варто враховувати, що діти постійно й досить різноманітно рухаються на ділянці. Увлеченно рухаючись по ділянці в процесі виконання дидактичних завдань, активно беручи участь у рухливих іграх, займаючи цікавою самостійною діяльністю, дитина досягає гарних результатів без додатка понад зусилля, як би саме собою. Очевидно, що рухливі ігри, ігрові вправи, а також дидактичні завдання є основним обов'язковим компонентом кожної прогулянки. Таким чином, структурними компонентами прогулянки є:
1) спостереження
2) дидактичні завдання
3) трудові дії дітей
4) рухливі ігри й вправи.
Всі ці компоненти дозволяють зробити прогулянку більше насиченої й цікавої. До того ж вони виступають не як окремі педагогічні заходи, а як логічно обґрунтовані частини того основного, що заплановано вихователем у конкретній прогулянці. Залежно від різних погодних і сезонних умов, об'єкта спостереження, загального настроя дітей, проведених занять, ці структурні компоненти можуть здійснюватися в різній послідовності. Головне - кожний з компонентів прогулянки вносить своє, неповторне в розвиток і виховання для фізичного виховання дітей, зміцнення їхнього здоров'я, а також емоційного стану. Таким чином, правильна організація й проведення прогулянки: зміцнення здоров'я, розвиток рухової активності дітей, підбор одягу відповідно до сезону й температурою повітря, рухливі ігри, приклад дорослого, у відношенні до свого здоров'я - все це є запорукою прищеплювання дітям здорового способу життя.
Пам’ятка для вихователів
"Організація роботи в дошкільному навчальному закладі у літній період"
Завдання роботи педагогів на літній період:
· інформування батьків про особливості перебігу літньої оздоровчої кампанії у дошкільному закладі та підготовку до неї (анкетування, батьківські збори, виготовлення інформаційних стендів, бюлетенів тощо);
· поповнення оснащення груп інформаційно-інструктивно-методичними матеріалами на допомогу батькам з питань організації та змісту літнього оздоровлення, освітньої роботи з дітьми, зокрема, щодо розпорядку дитячої життєдіяльності, харчування, перебування на сонці та у воді, праці на ділянці, проведення епізодичних і систематичних спостережень, цільових прогулянок та екскурсій, походів за межі дошкільного закладу, елементарних дослідів, ігор і вправ спортивного характеру, ігор з піском, вітром, водою та іншими природними матеріалами, створення умов для самостійної образотворчої, театралізованої, ігрової, рухової діяльності дітей тощо;
· забезпечення груп іграшками, атрибутами для сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, театралізованих, ігор-драматизацій, дидактичних, рухливих ігор на свіжому повітрі;
· розроблення схем загартування, укладання добірок літературних творів для читання, переказування і розучування з дітьми напам’ять, допоміжних перспективних планів проведення різних видів ігор, праці, спостережень, літературно-музичних і фізкультурних свят, розваг та ін.;
Календарне планування освітньої роботи у літній період здійснюється вихователями на тих самих підставах, за такими ж вимогами, що й упродовж усього навчального року, помісячно. Календарному плануванню освітньої роботи на кожен день передують перспективне планування
- комплексів ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну,
- загартувальних заходів із зазначенням назв процедур і норм загартування,
- форм взаємодії з батьками (назва заходу, тема, дата проведення).
Модель календарного планування освітньої роботи з дітьми педагоги обирають самі: за режимними моментами, видами діяльності, лініями розвитку тощо.
При укладанні календарного плану враховується специфіка організації та змісту освітньої роботи з вихованцями у літній період. Зокрема, при доборі форм організації життєдіяльності дітей, їх змістового наповнення, методів, прийомів і засобів освітнього впливу береться до уваги ймовірне утворення зведених різновікових груп, а відтак частіше передбачається робота по підгрупах, диференціація завдань і видів діяльності за домірними віку рівнями складності, тривалістю проведення, дозуваннями, прийомами педагогічного керівництва і взаємодії старших за віком дітей з молодшими.
З метою забезпечення раціонального розподілу і чергування упродовж дня фізичних, психічних навантажень та відпочинку дітей, у календарному плані передбачається оптимальне поєднання різних видів і форм організації ігрової, рухової, пізнавальної, предметно-практичної, комунікативно-мовленнєвої, художньої діяльності у чергуванні з побутовими процесами. Послідовність, тривалість, частотність залучення дітей до різних видів діяльності регулюються з урахуванням певних умов: вік дітей, погода, місце проведення, характер попередньої та наступної діяльності.
Відповідно до перспективних і календарних планів освітньої роботи, санітарно-гігієнічних норм, інструкцій з охорони життя та здоров’я дітей, інших нормативних актів, забезпечується:
* максимально можливе перебування дітей на свіжому повітрі (тераси, веранди, ігрові й фізкультурні майданчики, парк, гай, берег водойми тощо);
* відповідна віку тривалість денного сну;
* збалансоване, збагачене вітамінами харчування;
* оптимальна рухова активність;
* дотримання протягом дня повітряного та водного режиму, вимог до одягу і взуття при перебуванні дітей у приміщеннях і на майданчиках.
Перебування дітей на свіжому повітрі скорочується або виключається за таких несприятливих умов: сильний вітер, температура повітря вище + 35 С у затінку, злива, гроза.
Під час ранкового прийому доцільно залучати дітей до різноманітних видів діяльності у таких формах роботи, які є домірними віку вихованців, дозволяють підвищити працездатність дитячого організму. Можуть проводитися:
- бесіди і розмови з підгрупами та окремими дітьми;
- індивідуальна робота;
- спостереження за об’єктами і явищами довкілля;
- дидактичні, рухливі (малої і середньої рухливості), конструкторсько-будівельні ігри;
- трудові доручення й чергування;
- різноманітна самостійна діяльність;
- робота з прищеплення навичок самообслуговування та ін.
У ранкові години після сніданку з дітьми проводиться організована навчально-пізнавальна діяльність у формі фронтальних, підгрупових занять різного спрямування: фізичного, пізнавального (в тому числі - природничого спрямування), мовленнєвого, художньо-естетичного (музичні, образотворчі, художньо-мовленнєві). Заняття носять як односпрямований, так і різноспрямований характер, широко використовуються тематичні й комплексні, інтегровані заняття, спрямовані на закріплення і використання дітьми набутих знань, умінь, навичок у практичній діяльності, нових ситуаціях. У ті дні, коли плануються екскурсія, цільова прогулянка чи прогулянка-похід (дитячий туризм) за межі дошкільного навчального закладу, заняття з фізичної культури не проводяться.
Упродовж дня з дітьми різних вікових груп організовують ігри: сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, драматизації, театралізації, дидактичні словесні, з іграшками, предметами, картинками, настільно-друковані, інтелектуальні, рухливі сюжетні, безсюжетні, з елементами спортивних ігор і вправ (зокрема, футболу, баскетболу, городків, бадмінтону, настільного тенісу, катання на самокатах, велосипедах, роликових ковзанах, плавання); особлива увага приділяється організації ігор з піском, водою.
При організації життєдіяльності дітей у першу і другу половини дня передбачається також проведення:
· різних видів праці (у природі, самообслуговування, господарсько-побутова, ручна/художня);
· дослідів та спостережень на майданчику, вулиці, у куточку природи, лісі, полі, на луках тощо;
· самостійної ігрової, художньої, рухової, пізнавальної, комунікативної діяльності;
· індивідуальної роботи з окремими вихованцями чи підгрупами по 2-4 дитини за різними змістовими напрямками освітньої робот;
· читання, розповідання, інсценування творів художньої літератури, бесіди на морально-етичні, побутові, особистісні теми;
· різноманітних розваг: показ вистав у ляльковому, настільному, інших видах театру; дитячі концерти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля тощо.
У літній період значна увага приділяється плануванню і проведенню освітньої роботи з безпеки життєдіяльності дітей: правил дорожнього руху, поведінки на вулицях, у транспорті, при зустрічах з незнайомими людьми, безпечної поведінки під час відпочинку на сонці, воді, у лісі, користування електричними і газовими приладами, запобігання харчовим отруєнням і кишковим інфекціям та ін. Відповідна робота з вихованцями та їхніми родинами організується залежно від потреб виховного, розвивального або навчального впливу на них, контингенту дітей і сімей, конкретної педагогічної ситуації у групі та у зв’язку із загальною спрямованістю інших форм організації дитячої життєдіяльності.
Загартувальні процедури здійснюються на майданчиках з використанням стаціонарного і виносного обладнання (тіньових навісів, надувних басейнів, індивідуальних килимків тощо) при забезпеченні дітей необхідним одягом, взуттям, головними уборами та дотриманні норм температурного режиму, тривалості процедур, їх оптимального місця у розпорядку дня. При цьому беруться до уваги години найбільш високої сонячної активності та добових піків температури повітря у даному регіоні з метою уникнення загрози перегрівання, сонячних опіків, небезпечних навантажень на дитячий організм.
Добір форм освітньої роботи, їхній зміст у вечірні години планується у взаємозв’язку з діяльністю дітей упродовж дня (спостереження, ігри, праця, фізичні вправи, індивідуальна робота, бесіди з батьками вихованців та ін.) та з огляду на необхідність зменшення навантажень на дитину. У першу чергу, це враховується при доборі рухливих ігор і фізичних вправ, інтелектуальних завдань.
Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей упродовж усього дня створюється активний руховий режим, який передбачає поєднання у раціональній кількості, послідовності й тривалості різних форм роботи, пов’язаних з руховою активністю: ранкова гімнастика і гігієнічна гімнастика після денного сну, щоденні фізкультурні заняття, музичні заняття, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри з елементами спорту, прогулянки-походи (дитячий туризм), екскурсії, цільові прогулянки за межі дошкільного закладу, праця, самостійна рухова діяльність, фізкультурне дозвілля та ін.
Оволодіння елементами грамоти.
Ознайомлення з елементами грамоти є складовою частиною мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку. За Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» старший дошкільний вік охоплює дітей п’ятого-шостого (сьомого) років життя. Шостий рік життя тут розглядається як двобуквений етап, і вся увага приділяється якнайкращому оволодінню усним мовленням, умінням слухати й розуміти, здатність швидко й правильно здійснювати звуко-складовий аналіз слів.
Для цього доцільно використовувати ігри, ігрові вправи та вірші, де часто повторюється певний звук, вірші-діалоги. Знаходять своє місце й скоромовки – не лише задля розваги, а й для вдосконалення звуковимови, слововимови. Щоб дітям було легше запам’ятати скоромовку, варто обговорити з ними її зміст, зіставити сюжет із власним досвідом, а щоб краще уявити події, намалювати їх словами чи фарбами.
Чистомовки, скоромовки
· Пік біля кіп картоплю Прокіп.
· Росте липа біля Пилипа.
· Сім дочок-сірочок вишивають сім сорочок.
· Стоїть клен, а біля клена сидить Олена.
· Ченчик, ченчик невеличкий, на ченчику черевички.
· Улас – у нас, а Панас – у вас.
* * *
Вибіг Гришка на доріжку,
На доріжці сидить кішка.
Взяв з доріжки Гришка кішку -
Хай піймає кішка мишку.
* * *
Якось Яків сіяв мак, так-сяк, абияк.
Виріс ярий Яків мак, та щось коле, як їжак.
* * *
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок – сорок морок.
* * *
Ходить квочка коло кілочка.
Водить діток коло квіток.
* * *
Як пішли копати – забули лопати.
Узяли лопати – забули копати.
* * *
Летів горобчик, сів на стовпчик.
Прибіг хлопчик – утік горобчик.
Заняття з грамоти проводяться 1 раз на тиждень, починаючи з жовтня, бажано у підгрупах.
У старшій групі діти навчаються безпосередньо грамоти. Робота триває у двох напрямках:
- засвоєння фонетичних аспектів мовлення, тобто здатність орієнтуватися у звуковій системі мовлення, поступово осягаючи її закономірності ( проведення звукового аналізу слів, диференціація звуків за їхніми якісними характеристиками (голосні наголошені, ненаголошені; приголосні тверді й м’які); порівняння слів за звучанням, підбір слів на заданий звук; вичленовування словесного наголосу; опанування графічного запису складового поділу)
- підготовка руки до писання – опанування писального інструменту й деяких графічних умінь робота в зошиті: діти навчаються обводити олівцем зовнішній контур предметів (сонечко, будиночок, зірочки), тобто опанувати графічні вміння.
Матеріал необхідний для проведення занять даного циклу:
- картки-схеми звукового складу слів із зображенням предмета й клітинок під ним ( 3,4,5 звуків);
- смужки-схеми звукового складу слів із 3,4,5 звуків;
- фішки-картки для позначення виділених звуків аналізованого слова, по шість штук червоного (● голосний звук), чорного ( ─ твердий приголосний, ═ м’який приголосний), які лежать у пеналах для кожної дитини;
- навчальна дошка;
- індивідуальні указки для дітей;
- набор предметних малюнків;
- забезпечити кожну дитину робочим зошитом для підготовки до писання й сприйняття форми букв.
У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.
Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».
Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку. Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати до моделювання речень у роботі із схемами речення.
Прийоми аналізу речення
Підготовка дитини старшого дошкільного віку до оволодіння нерозривним читанням має відбуватись у певній послідовності: аналіз речення, словосполучення, слова. Для аналізу речення використовуються такі прийоми:
· промовляння речення дитиною;
· послідовне називання дитиною слів у реченні;
· визначення кількості слів у реченні;
· визначення місця кожного слова у реченні;
· називання кожного слова окремо;
· плескання в долоні в міру промовляння слів;
· удари м’ячем об підлогу (за кількістю слів у реченні);
· викладання лічильного матеріалу (за кількістю слів у реченні);
· «живі» сценки (одна дитина виконує певну дію, інша складає про це речення);
· самостійне складання дитиною речень із певною кількістю слів;
· викладання речення з картоних смужок, що означають слова;
· графічне зображення структури речення на площині (папері, піску, снігу тощо);
· складання речень за графічними схемами.
Поступово пропонуються вправи на збільшення кількості слів у реченні, що розширює або уточнює його зміст: Дощ. Іде дощ. Іде сильний дощ. Іде довго сильний дощ. Іде довго сильний теплий дощ.
Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).
Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови формувати уміння звукового аналізу мовлення.
Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі.
Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.
Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за´мок - замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.
Формування уявлення про склад
В українській мові одиницею читання є склад. Ось чому навчання читання передує ознайомлення дітей зі складовою структурою слова.
Уявлення про склад формуються у дитини, коли вона оволодіває такими вміннями:
· вимовляти слова по складах;
· визначати кількість складів та їхні місця у слові;
· пригадувати короткі й довгі слова;
· впізнавати на слух і промовляти наголошений склад у слові;
· визначати його місце;
· графічно зображати складову структуру слова пунктирною лінією з позначкою «над наголошеним складом»;
· активно вживати терміни «склад», «наголошений склад».
Дошкільників ознайомлюють зі структурною одиницею слова – складом, використовуючи такі прийоми:
· діти слухають, як вихователь вимовляє слово по складах;
· разом із дорослим вимовляють слово по частинах (складах), підклавши долоню під підборіддя;
· промовляючи, лічать кількість дотиків підборіддя до долоні;
· диригують, загинають пальці; вдаряють м’ячем об підлогу;
· зображують складову структуру слова графічно (короткими лініями або прямокутниками).
Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).
Звуковий аналіз слова
Ознайомлення зі звуком та послідовним здійсненням звукового аналізу слова розпочинається ще з молодшого дошкільного віку: малюки, граючись, наслідують звучання об’єктів і предметів із найближчого середовища, вивчають міні-вірші, чистомовки тощо.
Традиційна послідовність звукового аналізу слова:
· дитина розглядає реальний чи іграшковий предмет або його площинне зображення;
· називає те, що бачить;
· педагог повільно та інтонаційно виразно промовляє слово-назву предмета;
· педагог і дитина разом повторно промовляють слово;
· увага дитини фіксується на тому, що слово складається з окремих звуків, розміщених у певній послідовності; змінивши її, можна змінити слово;
· розглядається схема звукового аналізу слова;
· визначається послідовність звуків у слові;
· звуки позначаються предметами-фішками на схемі з площинним зображенням предмета;
· звуки позначаються умовними фішками на схемі з площинним зображенням предмета;
· звуки позначаються умовними фішками на схемі без площинного зображення предмета;
· визначається місце заданого звука у схемі;
· характеризується кожний звук.
ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.
Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.
Ознайомлення з конфігурацією літер
Частина п’ятирічних дітей уже знайома з конфігураціями літер, що позначають певні звуки. Враховуючи це, можна запропонувати їм, наприклад, незвичайне, персоніфіковане зображення літери – звука, найуживанішого у скоромовці, а потім, доповнити та обіграти сюжет, домалювати персонажів. Створити колективний колаж, розповідь про нього. Це стимулюватиме перехід до наступного – буквеного етапу.
На сьомому році життя започатковується буквений період, коли всі діти знайомляться із конфігурацією літер як знаків, що позначають звуки на письмі. Не варто якомога раніше навчати дитину читати поза її волею, бажаннями. Цілком імовірно, що малюк може проявити ранній інтерес до друкованої літери, процесу читання або письма, і це дорослий має всіляко підтримати, не примушуючи і не перевантажуючи дитину.
За певних умов, за потребою, бажанням самої дитини можна й вийти за рамки програми для її віку. Це передбачає також Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» як варіативний змістовий компонент. Фронтальний підхід тут невиправданий, бо масовий інтерес дітей до навчальної діяльності вигаданий, а сам процес нерідко буває руйнівним.
Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).
Показники ефективності якісної підготовки дитини щодо «Навчання елементів грамоти»:
- має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;
- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;
- має навички звукового аналізу простих слів;
- цікавиться читанням, робить спроби читати.
Основне завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, стільки забезпечити її загальний розвиток, дати їй науку життя.